Р Бугалтер

Наші Немовичі,також відносять до Волинісяитання визначення понять Волинь і Волинське (Західне) Полісся, яке використовувалось і використовується в історичній науці відповідно до адміністративно-територіальних поділів у різні часи варто розглянути з позицій проведення умовних кордонів як Волині, так і Волинського Полісся, проаналізувати літературу і картографічні матеріали. Для кращого розуміння окреслення просторових і часових меж для вивчення історії та культури краю варто також розглянути проблему просторово-часового формування понять 'Волинь' і 'Полісся' з позиції історизму, формування каузальних, причинно-наслідкових зв'язків, що впливали на життя суспільства на кожному етапі розвитку регіону Західного Полісся.

Поняття 'Волинь' відзначається певною стійкістю, хоча й різними підходами та характеристиками щодо його означення та окреслення і, особливо, в історичних часі та просторі. Представники різних наукових напрямів історії, етнології, топоніміки, геральдики а також географії, філології та інших наук відмічають стійкість цього поняття з давніх-давен. Проте в нього вкладався різний зміст, якщо вивчати регіон в історичній ретроспективі.

В давнину це була територія, на якій згадуються слов'янські племена дулібів, бужан, лучан, волинян та інші. Ведуться суперечки про справжність тієї чи іншої назви племені і території, яку воно займало, вивчаються літописи і хроніки, спогади іноземних авторів, матеріали археологічних розкопок тощо. Поєднання часових і просторових характеристик вказує на те, що 'Волинь', 'Волинська земля', 'Волинське князівство', 'Волинське воєводство', 'Волинське намісництво', 'Волинська губернія' і тим більше, 'Волинська область' ніколи не вкладались в усі характеристики Великої Волині: природно-географічні, економічні, адміністративно-територіальні, історичні та інші. Тому поняття 'Волинь' слід розглядати в історичному часі та існуючому на той час розумінні територіального простору в усій сукупності зв'язків і залежностей у господарстві, культурі, політиці тощо. Незважаючи на те, що в регіоні географічної ніші життя, якою була і є Волинь, закладались певні традиції, звичаї, побут, що засвідчують певні можливості саморозвитку населення, на них суттєво впливали змінні фактори, які носили місцевий, регіональний, державний і, навіть, епохальний характер, в тому числі поділи між державами, війни, голодомори та епідемії, ін­формаційні спалахи та науково-технічний прогрес, екологічні та інші чинники.

Спірним залишається походження назви 'Волинь'. Місто Волин або Велинь (літописна згадка, під 1018 роком), плем'я волинян дають можливість стверджувати про давність назви [3]. Однак можливо, що назва краю означає його характеристику. Корінь (уеі) - українське 'воло' означає підвищення, пагорб. Отже, Волинь - країна підвищень, як Поділля, що до XV ст. мало назву Пониззя -країна низовин, долин [4].

Поняття Волинь і Поділля упродовж багатьох століть змінювали свої межі й розмір території. Так, деякий час Брацлавщина належала до Волинського воєводства, а частина Волині входила до території Поділля. Причому на деяких польських картах XVII ст. Волинь сягала Дніпра і, навіть, Чернігівщини.

Перша літописна згадка на означення території Волині вміщена під 1077 р.: 'Всеволод же вийшов супроти брата Ізяслава на Волинь і вчинив мир' [3, 121]. Різні точка зору про справжність тієї чи іншої назви племені і території, яку воно займало, існували та існують до сьогодні. Вивчались і вивчаються літописи і хроніки, спогади іноземних авторів, матеріали археологічних розкопок тощо, що знайшло свій відбиток у значній кількості досліджень [5].

Деякий час частина території, де жили дуліби, волиняни, бужани належала Володимирській, Червенській і Белзькій землям. Отже, територія Волині із заходу на схід бере початок з Червенської і Белзької земель, формується навколо Володимира і Луцька, поширюється на схід до Острога, Дорогобужа, Ізяслава. До Волинської землі у XII ст. входять міста Чорторийськ, Пересопниця і Погориння з містами та містечками, що визначає її умовні кордони і про що досить докладно, з використанням картографування, доводить М.Котляр у своїй монографії [6].

Адмінистративно-територіальний поділ українських земель у XV - XVIII ст., в тому числі Волині, вивчали М.Любавський [7] і Ф.Шабульдо [8] та детально

висвітлив Микола Крикун у своїх працях, серед яких вирізняється монографія, видана у 1992 р. В ній досить чітко визначено кордони воєводств Подільського, Брацлавського, Київського і Волинського за згаданий період історії їх існування. Таким чином, майже за чотири століття автор висвітлив проблеми історичної географії, що стосуються адміністративного поділу Волинського воєводства і частини земель Полісся, які входили в нього [9].

З утворенням 4 грудня 1939 р. Волинської області в складі України поняття 'Волинь' стало використовуватись стосовно цієї адміністративно-територіальної одиниці, а всі інші волинські землі в історичному краєзнавстві отримали назву 'Велика Волинь', яка охоплює територію від західного кордону до кордонів між Житомирською і Київською областями' [10].

Поняття 'Волинь', у часі та історико-політичних змінах, а також у просторових характеристиках добре ілюструє геральдика. Герби Волині мають глибоке історичне коріння і відомі багатьом дослідникам різних часів. Вони викликають певний історичний інтерес та наукові дискусії. Полісся також має свою символіку, яка характеризується давнім глибоким корінням. Одним з давніх можливих варіантів герба є герб Полісся і Володимирської землі кінця ХІП -початку XIV ст., котрий мав у своїй основі 'погоню'- озброєного срібного вершника з білою корогвою, на якій вміщено червоний хрест. Цей знак разом з гербом Галицького князівства був на грамоті Юрія І Львовича, з датою - 1313 р. і вивчався відомими дослідниками Волині О.Цинкаловським і П.Батюшковим [11], а також М.Грушевським [12]. Звичайно, що теперішній поділ на області і райони є штучним і не співпадає з історичними регіонами, але вже відбувається процес формування місцевої символіки - гербів і прапорів областей, районів, населених пунктів у межах сучасного адміністративно-територіального поділу.

Литовська Русь, до якої входили землі Волині й Полісся, разом з Червоною Руссю були основою Володимиро-Галицької землі початку XIV ст., а тому герби 'погоня' і золотий лев на синьому тлі об'єднувались в один знак.

З утворенням 12 грудня 1796 р. Волинської губернії до неї увійшли частково землі колишнього Київського воєводства, південна частина Полісся по правому березі річки Прип'ять та Волинське воєводство. Центром губернії стало місто Житомир. Волинська губернія проіснувала до 1925 р., коли в Україні було створено округи за новим адміністративно-територіальним поділом. У Польщі відновилось Волинське воєводство, яке проіснувало до 1939 р. Поліське воєводство в складі Польщі та з центром у Пінську до 1939 р. включало частину територій сучасних Камінь-Каширського,Ратнівського і Любашівського районів.

Полісся як і Волинь вирізняється кількома окремими регіонами з точки зору фізгеографії. В цілому Полісся охоплює басейн річок Прип'яті і Десни і розташоване в межах Польщі, Росії, Білорусі та України. Українське Полісся займає значну частину півночі Української держави і в ньому виділяються кілька частин: Волинське або Західне Полісся, Житомирське, Київське, Чернігово-Сіверське. Західне Полісся в адміністративно-територіальному поділі охоплює Волинську і Рівненську області. Окрема область називається Малим Поліссям. Разом з тим Західне Полісся ще виступає у різних наукових виданнях як Волинське Полісся. Зокрема, вже згаданий двотомний словник О.Цинкаловського має назву, 'Стара Волинь і Волинське Полісся'. Можливо сьогодні у сучасному адміністративно-територіальному поділі Полісся визначається південними кордонами тих районів Волинської і Рівненської областей, які відносять до цієї зони. У межах Волинської області Полісся позначається смугою, яка починається північніше Володимира-Волинського від місця впадіння р. Луги у Західний Буг. Далі південна лінія проходить через Локачинський район, північніше Луцька, зачіпаючи частково Ківерцівський район, що добре ілюструє фізико-географічна карта Волинської області [14]. У межах Рівненської області південна межа Полісся проходить північніше Рівного від Клевані - Оржева - Тучина і Корця (включно) [15]. Отже Західне або Волинське Полісся визначається на півдні умовною межею Устилуг - Корець, на що вказують фізико-географічні карти Волинської та Рівненської областей.             ;

?~ Регіон Волинського Полісся таким чином в адміністративному районуванні має такий вигляд:

А) Райони Волинської області: Володимир-Волинський (північніше Устилуга і Володимира-Волинського), Камінь-Каширський, Ковельський, Локачинський (північна частина із Затурцями), Луцький (північніше Луцька), Любешівський, Любомльський, Маневицький, Ратнівський, Рожищенський, Старовижівський, Турійський, Щацький.

Б) Райони Рівненської області: Березнівський, Володимирецький, Гощанський (Тучин - Корець), Дубровицький, Зарічнянський, Костопільський, Корецький (північна частина з Корцем), Рівненський (північніше Рівного, Олика -Клевань), Рокитнівський, Сарнівський.

Західне Полісся багате історією людей і населених пунктів, серед яких є давні і найбільш відомі.

А) Населені пункти Волинської області: Берестяне, Велика Глуша, Велимче, Голоби, Головне, Заболоття, Затурці, Згорани, Камінь-Каширський, Карасин, Ківерці, Ковель, Колки, Копилля, Кортеліси, Куснище, Купичів, Лопатень, Лишнівка, Луків, Любешів, Любомль, Маневичі, Піща, Переспа, Прилісне, Ратно, Світязь, Стара Вижівка, Старий Чорторийськ, Тростянець, Троянівка, Турійськ, Туропин, Уховецьк, Цумань, Четвертня, Щацьк, Ягодин.

Б) Населені пункти Рівненської області: Бельська Воля, Березне, Висоцьк, Володимирець, Глинне, Деражно, Дубровиця, Зарічне, Клевань, Костопіль, Корець, Кузнєцовск, Мизово, Рафаловка, Рокитно, Олександрія, Озерськ, Оржев, НЕМОВИЧІ

Переброди, Першотравневе, Сарни, Серники, Соснове, Старе Село, Степань, Томашгород, Тучин. Ці населені пункти, а також інші, які будуть досліджуватись у процесі підготовки енциклопедичного тому з історії міст і сіл України «Волинська область», мають бути включені в цей том.